Хто з нас не мріяв стати актором? А скільком вдалося? Здається, вони — інші. Адже проживають десятки долей завдяки своїм ролям. І виходить, один актор — це вже трішки більше, ніж одна людина.

Ми зустрілися із українською акторкою Наталією Васько, аби запитати в неї про професію, український кінематограф, курйози популярності й головні життєві інсайти. Про світ очима акторки — у нашому інтерв’ю.

ПРО АКТОРСТВО

Під час вступу до театрального університету мене запитали, яку роль я хочу зіграти. Я відповіла: "Будь-яку, тільки дайте!". Я готова до віражів і різних акторських перевтілень. Мені подобається експериментувати і пробувати щоразу нове. І чудово, що вдається грати не лише класичних стерв (сміється).

У житті настільки все переплітається, що складно сказати, чи то я впливаю на ролі, чи то вони на мене й моє особисте життя. Останніми роками було чимало кіноробіт. Я скучила за театром, тож нині пірнаю у глибини театрально-сценічного задоволення. Зараз у мене два таких проекти. На один із них уже можна купувати квитки. Це вистава "Девичник", прем’єру готуємо на 3-те листопада цього року. Наш продюсер Тетяна Едемська зібрала класну команду. Шикарні актриси, талановитий режисер… Що ще потрібно, щоб відверто поговорити про ту дивовижну багатогранність, привідкрити секрети її загадковості, розповісти про "її величність  ЖІНКУ"…

ПРО РОЛІ Й ВДЯЧНІСТЬ ГЛЯДАЧІВ

Для мене завжди важливим є меседж моєї героїні. І якщо цей меседж, попри всі складнощі і негаразди, у кінцевому результаті, про творення людської суті, а не про кайф її руйнації — тоді я "у грі"!

Щодо кожного твору я можу сказати: "Я знаю про що це". Що це зі мною було, траплялося в моїй біографії так чи інакше: у думці, у сні, чи я відчула це дуже близько... Складно знайти роль, яку б я не знала як зіграти.

Для кожної ролі мені потрібен час. Для якоїсь більше, для іншої — менше. Потрібно дихнути, відчути, згадати, почути зсередини, щоб іти по внутрішній ниточці. Зачепитися за той канатик і слідувати. Тоді виходить, що ти і смішна, і кумедна і дуже ранима. І тобі вірять! Ти сама собі віриш.

Коли глядачі мені дякують, вони насправді вдячні не за роль. Я завжди відчуваю, який саме момент може торкнутися душі, і от саме за нього вони хочуть віддячити. Це варто багато чого!

Роль, після якої мене стали масово впізнавати — це, звичайно, Галина Юріївна в серіалі "Заради кохання я все зможу". У театрі надважливою стала роль Віри у виставі "Четверта сестра" — прекрасний досвід свободи, імпровізації "тут і зараз", відчуття насолоди акторським партнерством. Ніжно люблю свою чехівську Олену Андріївну у виставі "Дядя Ваня". Буду відверта, всі ролі — колосальні події в моєму житті.

Звісно, усякого доводилося робити в кіно. І стояти оголеною під холодною водою із брандспойтів, коли надворі березень, а ти ще й прив’язана до дерева. І боротися з нападниками. І верхи на коні скакати… Поки сама собі давала раду, а далі видно буде. Звичайно, я не заграватиму з небезпечними для життя речами, трюки повинні виконувати професіонали — дублери-каскадери.

ПРО УЛЮБЛЕНІ КІНОКАРТИНИ

Фільм Серджо Кастелліто "Не йди" з Пенелопою Круз у головній ролі, вважаю, це одна з її найкращих робіт, і стрічка "Модільяні" Міка Дейвіса. Скільки разів дивлюся, стільки й плачу! Ці картини в змозі змінити людину і її цінності на краще!

Щодо нашого кінематографу, сьогодення — це початок відродження українського кіно і дуже важливо щоб цей рух не зупинявся! Раджу подивитися документальні і художні роботи Романа Бондарчука "Діксіленд", "Вулкан", Валентина Васяновича "Креденс", "Рівень чорного", Тараса Ткаченка "Гніздо Горлиці", Ахтема Сейтаблаєва "Кіборги", надзвичайно цікава анімація, всіх не перерахувати і це круто, нам є чим пишатися!

ПРО КУРЙОЗИ ПОПУЛЯРНОСТІ

Траплялося чимало цікавих ситуацій, коли мене впізнавали. Але найкумедніший випадок був знаєте де? Відгадайте з трьох разів! (сміється) Звичайно, у Одесі, і звичайно, на Привозі! Поки я ходила поміж рядів, розпитуючи про свіжість бичків і сьомги, вишикувалася ціла черга продавців і покупців за моєю спиною. І коли мужчина, видно, один із найсміливіших, наважився спитати у мене: "Это вы?!", — я відповіла: "Это я!". Тоді він голосно і якось із полегшенням вигукнув у кінець черги: "Это она-а-а-а!".

Чудово було! Такий милий і пікантний комплімент, який засвідчує беззаперечну популярність, можуть зробити тільки одесити. Люблю це місто і його жителів.

ПРО ЖІНОЧНІСТЬ І МОДУ НА УНІСЕКС

Мода на стиль унісекс і віддзеркалює дійсність, і диктує правила гри. Це не нова реальність для нас, подібне траплялося не раз.

Жінка брала на себе делалі більше зобов’язань, а чоловік ставав пасивнішим і нерішучим. Потім виток повертав на нове коло і жінка, втомлена від своєї огрубілості, поспішала стати ніжною, слабкою, легкою, чарівною Музою! 

Пам’ятаєте, у Поля Елюара? "Встала она на веках моих, косы с моими смешав волосами, форму рук моих приняла, цвет моих глаз вобрала… и растворилась в моей тени, как брошенный в небо камень…", —  прекрасна ода любові чоловіка до жінки!

Гадаю, що у жіночій слабкості — найбільша жіноча сила, тому іноді дозволяю її собі.  Однієї якоїсь обсессії-слабкості за собою не помічала, але можу кілька годин провести біля новинок парфумів, або вибираючи взуття.

Ми живемо в прекрасний час, кожен може обрати який завгодно стиль, фантазувати і не обмежувати себе. Унісекс — це ще й дуже зручно. 

ПРО ЛЮБОВ ДО СЕБЕ І МОТИВАЦІЮ

Любити себе потрібно обов’язково, щоб якомога менше проблем завдавати найближчим.

Любити себе — це піклуватися про фізичне і психологічне здоров`я. І це не самозакоханість, це відповідальність і турбота про тих, хто поруч. Не даремно, при аварійній ситуації в літаку, кисневу маску спершу одягають собі батьки, а потім уже її одягають дитині. Тільки таким чином можна бути силою і підтримкою для дорогих для тебе людей.

Я різна. Хвалити себе якось не зовсім ґречно. І сварити себе не буду, бо це суто моя і Бога територія.

Єдине, що можу сказати про себе зі стовідсотковою впевненістю, що я ніколи нікому не бажала зла, не жила за правилом "підстав, або підштовхни падаючого", зі мною так вчиняли, але я вистояла... Як там у Ніцше? "Все, що нас не вбиває, робить сильнішими!".

Мене мотивує те, що я можу бути доброю феєю для близьких. Доля віддячує новими цікавими проектами, а я можу купити собі красиву річ у стилі унісекс…(сміється). А сили відновлює сон, відпочинок на природі й затишний ресторанчик зі смачною кухнею.

Я люблю прості речі. І дорожу ними. Я пам’ятаю відчуття, коли мені подруга дарувала зірку, небо, калюжу, квітку.

Найголовніше — зоставатися людиною, яка чує, може "побачити" душу, особистість. Це така потужна сила — не залишитися осторонь і бути прихильним.

ПРО ПРИСТРАСТЬ

Я дуже пристрастна людина. Інколи я роблю паузу, щоб до неї певним чином підійти. Моя пристрасть проявляється в усьому, навіть у домашніх справах. Я люблю готувати, і коли готую, це має бути з різними присмачечками, дуже смачно. Коли я підхожу до матеріалу з яким працюю, до п’єси, до сцени, також мені потрібна пауза. Адже я знаю, коли порину в процес, мене буде важко звідти витягнути. Образ мене буде переслідувати, я проживатиму його. Усе це — пристрасть.

НАЙВАГОМІШИЙ ОСОБИСТИЙ ІНСАЙТ

Народження доньки! Найбільша, найщасливіша і найдивовижніша подія і досвід.

Останнім часом мене запрошують на ролі вагітних. Мені здається, якби таке чудо сталося в житті, я би прекрасно сприйняла цю новину. Із радістю ще раз  відчула б усі ці процеси в собі. Як не дивно, коли носиш штучний животик на зйомках, пам’ять тіла відгукується.

На якомусь рівні я справді була нею — вагітною. Це чудово.

НАД ПРОЕКТОМ ПРАЦЮВАЛИ:

Інтерв'юер: Катерина Доан

Фотограф: Ольга Войчик

Стиліст: Варвара Барто

Візажист та стиліст зачісок: Юлія Кузьменко

Продюсер: Віолетта Ханкевич 

Автор статьи: Pink.ua