В останні роки український кінематограф переживає стрімке зростання. Якщо ще кілька років тому вихід вітчизняної картини був справжньою подією, то зараз українські стрічки регулярно з’являються в кінопрокаті та інколи навіть змагаються у домашніх зборах з голівудськими стрічками. Для тих хто хоче познайомитись ближче с українським кіно, та не розчаруватись, представляємо 16 стрічок, які варто подивитись.

Мої думки тихі (2019)

Режисер Антоніо Лукіч

Вадиму двадцять п'ять, він звукорежисер і живе в Києві. Після того, як він виявив, що зубні імплантати будуть коштувати цілий статок, йому пощастило, і він отримає вигідну пропозицію від канадської компанії — записати звуки тварин із Західної України. Незабаром він відправляється на пошуки звуків, а також рідкісного птаха, що живе в Карпатах. Ситуація дещо ускладнюється, коли компаньйоном Вадима в поїздці стає його матір. Це блискуча трагікомедія, яка показує українську реальність і людські відносини такими, якими вони є. 

Коли падають дерева (2018)

Режисерка Марися Никитюк

У центрі сюжету — п'ятирічна Вітка, яка приїхала погостювати на літні канікули до бабусі, а також її двоюрідна сестра Лариса, яка шалено закохана у молодого бандита Шрама. Лариса тільки-но закінчила школу і перед нею гостро стоїть питання подальшого майбутнього. Дівчина хоче самостійно розпоряджатися власною долею, але бабуся з мамою переймаються тільки тим “що скажуть люди” та підштовхують її до зручного сценарія життя. Закохані вирішують втекти, але чи готові вони дійсно залишити все позаду? 

Політ золотої мушки (2015)

Режисер Іван Кравчишин

Комедія, знята за мотивами оповідань Богдана Волошина "Бурачковицькі хроніки", складається з трьох новел, присвячених комічним ситуаціям з життя села Бурачковічі на Західній Україні. У центрі сюжету фільму знаходиться маленька дівчинка на ім'я Микола, яка розповідає три історії, що трапилися в її селі: про галицький футбол, весілля і дивний заповіт.

Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго (2019)

Режисерка Надія Парфан

Документальна стрічка пропонує несподіваний погляд на івано-франківських комунальників, показуючи колективний портрет працівників. Про їх суворі будні, де вони залишаються один на один зі старими трубами, морально і фізично застарілим обладнанням та розгніваними споживачами. Але є в них прекрасна віддушина — хор народної пісні.  І дивлячись на цих людей, жевріє оптимізм, бо люди залишаються людьми: живуть, працюють, жартують і співають. І що точно, "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго" — документалка, з емоційним зарядом, якому позаздрить будь-яка художня стрічка.

Припутні (2016)

Режисер Аркадій Непиталюк

Молодому таксисту Юрію відмовляє дівчина і розпач підштовхує його на пошуки легкого задоволення. На зупинці він випадково стикається з молодою дівчиною Світланою та її мамою Людою, яким конче треба в село Припутні — місце, де протягом доби життя всіх героїв кардинально зміниться.

Фільм розповідає про долю жінок трьох поколінь — бабусі, доньки і внучки, чиї життя переплетені та сповнені труднощами і самотністю, що є своєрідним зрізом нелегкої долі простої української жінки, оточеної побутом. 

Гуцулка Ксеня (2019)

Режисерка Олена Дем'яненко

1939 рік. У карпатське селище Ворохта, в якому проживає найкрасивіша гуцулка на ім'я Ксеня, прибуває делегація з Америки з важливим дорученням — відшукати наречену для молодого Яро. Батько юнака залишив заповіт, за яким він отримує у спадок мільйон доларів тільки тоді, як одружується на свідомій українці. Але, звісно, с самого початку все йде не так.

Поводир (2013)

Режисер Олесь Санін

Україна, 30-ті роки. Американський інженер Майкл Шемрок сповнений надій і планів, вважає, що буде корисним у створенні соціалістичної держави, тому разом з сином Пітером приїжджає до Харкова. Згодом американець трагічно гине, а Пітера рятує від переслідувань сліпий кобзар. Музикант приймає нового друга як поводиря, а їх спільна подорож сповнена небезпечних пригод, які відбуваються на тлі драматичних сторінок української історії.

Моя бабуся Фані Каплан (2016) 

Режисерка Олена Дем'яненко

Зворушлива історія кохання Фанні Каплан, яка розгортається на тлі революційних подій початку ХХ століття. Всепоглинаючі почуття юної та недосвідченої Фані до революціонера Гарського штовхають її на відчайдушні вчинки, що обертаються неминучої трагедією.

Рівень чорного (2017)

Режисер Валентин Васянович
Знайомтесь, це Костя. Йому 50 років і він в самому вирі кризи середнього віку. Він поступово втрачає все, що любив і до чого був прив'язаний. Його кидає дівчина, батька паралізує після інсульту, а молодість залишилась лише на старих слайдах. Невже Костя, який все життя фотографував чуже щастя, прогавив власне?

Той, хто пройшов крізь вогонь (2011)

Режисер Михайло Іллєнко

Історія, заснована на реальних подіях, розповідає про льотчика і героя Радянського Союзу, який потрапив до німецького полону, був звинувачений у державній зраді та згодом відправлений до ГУЛАГу. Чоловікові вдається втекти і волею долі він потрапляє до Северної Америки, де знаходить спокій в індіанській резервації та отримує нове ім'я — Тойхтопройшовкрізьвогонь.

Стрімголов (2017)

Режисерка Марина Степанська

Зима 2013-2014 років. 

Антон — музикант. За його плечима навчання музиці в Швейцарії, невиправдені надії і лікування від алкогольної та наркотичної залежностей. 

Катя — колишня художниця. Вона залишила творчість, тому що вирішила, що недостатньо талановита. 

Він повинен вчитися жити заново. 

Вона шукає себе і незабаром повинна їхати до Берліна починати “нове життя”. 

Одного разу Антон зустрічає Катю, і це наповнює новим імпульсом їхні життя. Історія про про покоління молодих, які намагаються знайти своє місце під час великих змін в країні.

Додому (2019)

Режисер Наріман Алієв

Мустафа, глибоко віруючий кримськотатарський мусульманин, втрачає старшого сина на ім'я Назім. Він хоче поховати хлопця за традиціями на батьківщині в Криму, тому вирушає за тілом до столиці. Мустафа наполягає на тому, що з ним також повинен повернутися додому молодший син Алім, з яким вони разом дотримуються 40 днів жалоби.

Гніздо горлиці (2016) 

Режисер Тарас Ткаченко

Дарина змушена їхати на заробітки в Італію, щоб прогодувати сім'ю в Україні. Згодом  вона приїжджає додому на кілька днів, і дізнається, що вагітна. Їй доведеться доведеться зробити важкий вибір: щирі відносини з сином її господині Алессандро в чужій країні, чи сім'я на Батьківщині, що поступово розвалювалась поки її не було.

Герой мого часу (2018)

Режисерка Тоня Ноябрьова

Жорік намагається знайти сенс існування та переїжджає в столицю з впевненістю, що тут його чекає краще життя. Він шукає роботу та ставить собі високі цілі, але замість дорогих магазинів, модних галерей та ділових зв’язків, його оточують брудні під'їзди, пивні кіоски та втомлені розчаровані люди. Він знову й знову намагається подолати невидиму межу між двома вимірами великого міста та коли життя підкидає шанс наблизитися до вищого суспільства, все обертається не так як він очікував. 

Украинскі шерифи (2016)

Режисер Роман Бондарчук

Фільм розповідає про робочі будні “українських шерифів” — двох жителів села Стара Збур'ївка — 50-річного Віктора Кривобородько і 44-річного Володимира Рудковського. За відсутності правоохоронних органів, вони єдині, хто добровільно взяв на себе функції охорони громадського порядку. На тлі їх роботи бачимо як актуальні проблеми українського села, так і України в цілому. 

Брати. Остання сповідь (2013)

Режисерка Вікторія Трофименко

Два брата-гуцула Войтко та Станіслав, живуть по сусідству, але все життя змагаються один з одним, так що суперництво стало сенсом їх існування. Одного разу в їх маленьке містечко в Карпатах приїжджає письменниця, що спеціалізується на релігійній літературі, і згодом читає в місцевому монастирі лекцію про святих і юродивих. Поступово вона дізнається історію кохання і ненависті Войтка та Станіслава та твердо вирішує допомогти братам налагодити відносини. Таким чином вона стає сполучною ланкою між двома братами, що за останні 40 років не сказали один одному ні слова.

Звісно, це лише невелика частка гідних українських фільмів, але тільки в наших силах сприяти тому, щоб з кожним роком кіноперлин ставало ще більше. Дивиться, радьте, плекайте українське кіно і тоді воно розквітне як ніколи раніше.

Ніка Єгорова

Автор статьи: Pink.ua