У прагненні вхопиті бодай ще один день літа, редакція Pink.ua згадала улюблені вірші, що передають настрій цієї пори року. Перечитуємо і сподіваємось на кращу погоду на вихідних. 

Катерина Бабкіна

Письменниця, сценарист та драматург. П’єси за її текстами ставилися в Києві та Женеві, фільм за її сценарієм був знятий в 2012 в рамках всеукраїнського проекту «Україно, goodbye!» А в кінці серпня розпочнуться зйомки документального фільму Катерини Бабкіної та французського режисера Жерема Йохимека «Пограй з нами, Міє».

***

Це оминання поглядами і дотики випадкові;
Ця відстороненість зустрічей і літо таке безкрає;
І дуже безпечні відстані, і з’ясовуються в розмові
однакові сни; і іноді сни вигадуються навзаєм;
Ці згадки неоднозначні, такі на позір байдужі,
Цей обмін ніби дарунками цукерками і цигарками –
Як випробування на пружність, чи дуже або не дуже,
Як пароплавні лінії, налагоджені між нами.
Отак і стаємо ближчі, повільно, знехотя навіть,
Як береги за посухи, безвільно так і відкрито,
і між нами небесні ріки і праведні пароплави,
і таке неочікуване і нескінченне літо.

Міріам Драгіна

Поетеса, журналіст і сценарист.  У 2014 році заснувала KyivMarket. Із листопада 2014-го веде науково-популярне шоу на радіо «Аристократи». Креативний продюсер в Old Fashined Radio.

***

мила, прокинься, ти проминаєш літо
білі долоні танучі — свіжа сіль
вії смолисті — сучасні похмільні ліки
поворуши, давай розробляти ціль
там променіє повз, запашне і чисте
плечі засмаглі, борошно, а не пляж
поки ти спиш, липневі минають числа
сиві місцяни часу дарують стаж
літо проходить, зморшки-маріонетки
то біля губ, коли затихає сміх
мила, поранком встигнути б ті моменти
разом прожити, запам’ятати всі
біля подолу дніє і човен ходить
риби, як думки димчасті по межі
тануть куби — то лід розбавляє соду
тиха дитина спогад новий біжить
стрімко зоріє, я запускаю небом
тисячу кульок синіх по синізні
мила, прокинься, тримаю за руку тебе
літо минає, поки ти уві сні.

Юрій Іздрик

Український прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Живе і працює в Івано-Франківську. У 2014 році заснував медіапроект Summa, у рамках якого вийшла однойменна книга.

***

ще зима не дійшла
а за літом вже сум –
шум і гамір птахів
еміграція квітів
і володарі дум
і володарі мух
відлетіли давно
або ждуть відлетіти

а у горах вже сніг
а за снігом – пітьма
там ховається літо
наступного циклу
ну а поки зима –
нас вважай що нема
на припоні стоять
коні і мотоцикли

а над морем – дощі
і кисільна імла
а за нею – кариби
мальдіви і мальви
де зима – нас нема
заброньовано дах
нам у кроні густій
кришталевої пальми

road-movie і квест –
утікай від зими
і жени за теплом
хоч на край ойкумени
мерехтять перехрестя
гудуть двигуни
і вертається літо
золоте і зелене

Читай также: 5 молодих українських поетес, за якими треба слідкувати

Юрій Андрухович

Український поет, прозаїк, перекладач, есеїст, автор численних  Живе і працює в Івано-Франківську. У 2015 представив збірку ессеїв «Тут похований Фантомас».

***

Літо меншає, і звужується коло —
нині площа провінційна і тісна.
Відцвіла, немов остання скрипка соло,
пізня липа, неспокійна і рясна.

Пік туризму. Новоспечені прочани
пролітають, наче збуджені рої,
чорним трактом, що веде в Богородчани,
в богородичні ожинові краї,

І мандрують у липневий центр Європи,
до відімкнутих копалень і печер,
де річки летять, напружені, як стропи,
а забута глибина від них тече.

Ось вона — в розмитих чашах наших вулиць!..
В мить осяянь видно землю всю до дна:
там оті, що мандрували й повернулись,
аж замкнулась непідкупна глибина…

Сергій Жадан

Письменник, поет, перекладач, громадський активіст. Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія», поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія» та інших. Готує до виходу нову поетичну збірку «Тамплієри».

***

Гаряче літнє повітря,
запилене сонце,
коли бджоли вибирають мед просто
з дитячого дихання.
Пасажири надвечір
поспішають на вокзал,
поспішають на свій нічний,
женуть вулицями
з валізами на спинах,
дивляться на годинники,
перегукуються,
нервують.
А попереду всіх біжить Ісус,
з хрестом на спині,
поспішає,
накульгує,
підганяє тих, хто відстав.
Теплий вечір літа,
світло в горнятах із молоком,
солодкий дух трави на трамвайних зупинках.
Швидко добігають кінця,
швидко розпинають Ісуса,
швидко лишають спати сонну сторожу.
Прощаються,
вантажаться,
пропускаючи вперед жінок і дітей.
Вночі вкладаються на полицях.
Натягують на тіла білі савани простирадл.
Слухають спів цикад у тамбурах.
Ходить провідник, дивується:
як можна було зібрати
таких різних людей
в одному вагоні.

Заходить усередину.
Причиняє за собою двері.
Слухаю тебе, — каже,
й починає слухати.

Час від часу щось питає, далі просто мовчить.
Оскільки й сам не знає, що відповісти.
Зовсім немає слів, аби заспокоїти.
Зовсім немає часу, аби втішити.
Ховає відчай за вірою.
Ховає втому за спокоєм.

Виходить вона.
Потім він.
Літнє надвечір’я.
Магазин одягу.
Під кабінами для переодягання
встигає зібратися черга.

Читай на Pink.ua: 7 книг, которые помогут разобраться в моде

Автор статьи: Pink.ua